Понеділок , 21 Жовтень 2019



Home » Млинівщина » Микола Карпюк: «Я виписував один їхню опозиційну газету»

Микола Карпюк: «Я виписував один їхню опозиційну газету»

Бранець Кремля ділиться своїми спогадами про незаконне ув’язнення
На Млинівщину завітав колишній політв’язень Кремля Микола Карпюк. Ось вже 7 жовтня минув місяць, як Микола Андронович з іншими 34 полоненими українцями повернулися на Батьківщину з Росії. Журналістка Інформаційного порталу Млинова поспілкувалась з Героєм сьогодення.
Вас не було 5 років, повернулись, чи помітні зміни в Україні?
– Україна разюче змінилася. У нас є великий ворог – Росія. Ми живемо вже скільки років у стані війни. На превеликий жаль, українці, замість того, щоб консолідуватися, об’єднатися і дати відсіч цьому агресору, чубляться поміж собою. Я спілкувався з політиками та просив припинити політичну боротьбу і замінити її на змагання. Головною метою держави має бути постійний культурний, духовний та матеріальний розвиток народу в цілому, змагайтесь у розвитку всіх галузей. Зараз потрібно припинити чвари та приступити до внутрішньосуспільного діалогу. У діалозі та дискусії знаходиться істина і шляхи для реалізації конструктивних планів. Позитивним в Україні є зміна поколінь, до влади прийшли покоління 80-тих. У них вже інший світогляд і власне трактування розвитку державності.
– А що Ви думаєте щодо «формули Штайнмаєра»?
– Для всіх хочу сказати, що війна закінчується перемогою або поразкою. Підписання всіх цих угод і переговорів – це тимчасове припинення бойових дій і не більше. Обговорення «формули Штайнмаєра» є відволікаючим маневром. Єдине, що добре, що наше суспільство глибоко протестує проти підписання цієї формули. І єдине позитивне, що я почув від президента в його поясненні, те, що якщо буде зірваний процес підписання, то потрібно буде вводити миротворчі сили. Але Росія категорично проти, тому вона буде робити все можливе, щоб цього не допустити, адже їхнє перебування означатиме втрату території України назавжди. А щоб нам повернути Крим і Донбас на це потрібен час.
Читачам цікаво дізнатись про ваше життя у неволі, тому розпочнемо з того яке зізнання хотіли від вас почути спецслужби Росії?
– Була відкрита кримінальна справа про участь українців у чеченській війні 1994-1995 років. У них було 1500 томів цієї справи та велась вона по конкретних людях, які брали участь. Відповідно не було жодної людини, яка б понесла відповідальність. І ось вони мене змушували, щоб я взяв на себе фальшиве свідчення. Завдяки цьому військові могли отримати підвищення по службі. А з іншого боку – підчистити хвости цієї кримінальної справи. А ще вони розраховували на те, що ось Україна розвалиться і я зможу бути фальшивим свідком у запровадженні майбутніх кримінальних справ у переслідуванні наших патріотів. 
Миколо Андроновичу, чи бачились Ви з родиною під час ув’язнення?
– Ні. Я ні разу не бачив власну родину. Перші півтора року я повністю був ізольований від усього світу. І тільки про те, що відбувалось у державі та що розпочались військові дії на Сході мені сказали «феесбешнікі», з їхніх уст я все дізнався. Були часи коли я міг дивитися їхнє телебачення, але коли така можливість зникла – я не розчарувався, оскільки там потік інформаційного бруду, агресії та злоби. Я виписував один їхню опозиційну газету «Новая газета», доволі досить якісну. 
Мене перекидали по різних установах. І тільки 15 вересня 2015 року у нас відбулось судове засідання, за два дні до цього мене перевезли в Грозний, в СІЗО. Тоді прибули консул, адвокати. Ось тоді розпочалися контакти з родиною. Моя сім’я була під загрозою, їм вкрай було небезпечно їхати до мене, хоча до мене приїжджав брат і племінниця. А так лише листування. 
Що Вам слугувало вірою, можливо, стимулом?
– Є такий принцип у чоловіків: сказав А, то кажи Я. Якщо в кінці 80-х років я чітко визначив для себе, що маю працювати на користь національної української справи, то де б я не був  – я за це несу відповідальність. І ось саме ця відповідальність дуже сильно мобілізує власні сили. Вона була головним рушієм, який і вів мене. А ще була любов Отця Святого, адже вона безмежна. За цим принципом я формував свій світ, наповнював його і жив.
Ми розуміємо, що для вас це неприємні спогади, але розкажіть про умови утримання.
– Старе приміщення, складається з багатьох корпусів. Камера, де я перебував, була відремонтована, в охайному стані, 15 квадратів, хоча зроблена «по-совєтськи». Приміщення розраховане на двох людей, але я перебував сам. Лавка та стіл обрамлені металевими кутами, довго не посидиш, а ходити цілий день важко. Ліжко, на якому спиш, у денний час підіймалося. Підйом був о 6 год ранку. Умови утримання нормальні. Усі молоді працівники в’язниці до мене відносились з повагою. У ніч із 15 на 16 серпня мене замовили на етап і я не знав куди везуть. А везли в Лефортово для підготовки на обмін. Передаючи мене конвою, я щиро подякував працівникам за людяність. 
Миколо Андроновичу, а коли Ви дізнались про присвоєння звання «Почесний громадянин Млинівщини»? Ваші думки та емоції.
– Про це я вже дізнався будучи на волі. Для мене це велика любов, шана і підтримка земляків. Я там отримував ту любов і енергію, завдяки яким я тут з вами на волі. І ще раз всім дякую за колосальну підтримку.
Микола Карпюк з великою вдячністю та теплом бажав землякам миру любові та саме головне єдності, бо у єдності наша сила.

(52)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Микола Карпюк: «Я виписував один їхню опозиційну газету» Reviewed by on . Бранець Кремля ділиться своїми спогадами про незаконне ув’язнення На Млинівщину завітав колишній політв’язень Кремля Микола Карпюк. Ось вже 7 жовтня минув місяц Бранець Кремля ділиться своїми спогадами про незаконне ув’язнення На Млинівщину завітав колишній політв’язень Кремля Микола Карпюк. Ось вже 7 жовтня минув місяц Rating: 0

Залишити коментар

scroll to top

Дякуємо!

Тепер редактори знають.